Що робити, коли дитина боїться темряви

Страх темряви – один з найпоширеніших страхів не лише серед дітей, а й серед дорослих. Хоча, будьмо відвертими, у дорослих він все ж сягає коренями дитячих років. Іноді діти можуть пояснити, що саме їх лякає, та часто цей переляк ірраціональний: страшно, бо страшно.

«Мій малюк дуже боїться темряви. Він засинає зі світлом, і ми іноді його потім вимикаємо. Якщо син прокидається серед ночі при вимкненому світлі, він починає ридати, і його важко заспокоїти». Коли батьки стикаються з таким, у них починається мало не паніка: і виспатися неможливо, і дитину шкода, а як зарадити – невідомо. Звісно, можна піти найпростішим шляхом і просто не вимикати світло. Але це не усуває проблему (хіба що для самих батьків), адже дитина і далі боїться затемненого коридору, починає сильно кричати, коли їй випадково на секунду вимикають світло у ванні. А пізніше ця дитяча особливість може бути використана ровесниками з недоброю метою. Та й сам страх може згодом перерости у фобію, невпевненість, замкненість.

Чому виникає страх темряви? Причиною можуть бути недавні зміни, що відбулися з дитиною. Перехворів, приходила нова няня, мама вийшла на роботу, народилася маленька сестричка – схожі речі можуть лишити відбиток на світосприйнятті дитини, викликаючи почуття непевності й незахищеності. Окрім того, дітям важко відрізнити уяву від дійсності: одна дитина боїться Бабу Ягу з казки, інша – клоуна-аніматора, третя – виплеканих власною уявою монстрів. Наявність страху темряви залежить і від характеру самої дитини: чутливі натури більш схильні до страхів.

Як допомогти дитині? По-перше, треба усвідомити, що страх може і не зникнути цілком. Просто в маляти може бути такий етап розвитку, що йому треба перебороти свій страх. По-друге, запасіться терпінням – в будь-якому випадку страх навряд чи полишить дитину відразу. Від вас вимагається забезпечити такі умови (не лише вночі), в яких дитина почуватиметься захищеною.

Не смійтеся зі страхів дитини. В жодному випадку, навіть якщо це по-доброму. Не дражніть і не намагайтеся «розговорити» дитину, якщо їй це неприємно. Не показуйте дитині своє роздратування. Страх залишиться надовше, а довіра до вас може похитнутися.

Започаткуйте ритуал «щасливого засинання». Жодних страшилок перед сном, лише спокійні, радісні історії та тихі ігри. Не перезбуджуйте дитину у вечірні години. Вимикайте телевізор з новинами, політичними ток-шоу та трилерами або дивіться кіно у навушниках, коли дитина вже в ліжку. Ви не помічаєте, а дитина у напівсні може зауважити тривожну музику чи схвильовані голоси.

Залиште в дитячій увімкнений нічник. Нині існує багато цікавих нічників-проекторів, з якими засинати (і прокидатися вночі) зовсім не страшно. Також можна покласти біля дитячого ліжка маленький ліхтарик, аби маля почувалося озброєним проти нічних бабаїв.

Можна залишити двері дитячої відкритими. Якщо дитина має улюблену іграшку, хай спить із нею. Протягом дня можете вигадувати історії про те, як іграшка-«охоронець» стоїть на варті нічного спокою. Навіть якщо у вас живе тваринка, яка згодна спати з малюком, дозвольте їй це: в плані гігієни це навряд чи буде критично, адже впродовж дня дитя і тварина теж контактують, а от для психічного здоров’я дитини такий сон може виявитися дуже корисним.

Якщо ж заспокоїти дитину можете лише ви, спробуйте скористатися радіонянею з двостороннім зв’язком. Якщо дитина раптом прокинеться і злякається, вона покличе вас по радіоняні, а ви заспокоїте її, не заходячи до дитячої кімнати. З іншого боку, такий пристрій може стати приводом для частих і необґрунтованих звернень малюка. Якщо ж ви заходите в дитячу, аби втішити дитину, уникайте відразу брати її на руки та переносити у своє ліжко. Справа навіть не в тому, що дитині це може сподобатися і вона почне маніпулювати вами, а в тому, що таким чином ви покажете, що в дитячому ліжечку справді небезпечно.

Однак, якщо дитина плаче мало не в істериці і дійсно сильно налякана, в жодному разі не відмовляйте їй у ласці. Візьміть на руки, приголубте, говоріть з нею лагідно і монотонно. Увімкніть світло (бажано, щоби це було неяскраве бра чи настільна лампа). Врешті, нема нічого страшного, якщо дитя поспить кілька ночей з вами – якщо це поверне йому впевненість і спокій.

Більшість дітей переростають страх темряви за кілька тижнів або місяців. Варто не демонструвати тривогу і злість, а лишатися чуйними. Проте у випадках, коли сильний страх темряви проявляється багато місяців поспіль і на нього нічого не впливає, краще ще й звернутися до спеціаліста за порадою.

0 Коментарі