Легше не буде. Чого чекати від дітей різного віку. Частина 2 - Від року до трьох.

Вважається, що найскладнішим для батьків є перший рік дитини – маля ще таке крихітне і безпомічне, і потребує постійного догляду і уваги батьків. А деякі розумники жартують: найважче перші три дні, потім – перші три місяці, а потім – перші три роки. То що – «відмучитися» ці перші три роки, а далі – можна «видихнути»? А як протриматися до трирічного віку і не втратити розум? Що такого страшного чигає нас на цьому шляху?

1. Перші конфлікти, або «Це ж не наша іграшка, її треба віддати!». Зустрівшись на гойдалці, в пісочниці чи й просто на вулиці, дітки уважно вивчають одне одного і роблять перші спроби разом гратися. На жаль, такі спроби досить часто закінчуються слізьми. То один малюк в пориві ніжности захоче обійняти другого, але не розрахує сили, і обоє впадуть. То мила дівчинка, зачудована зовнішністю нового друга, ненароком зробить йому боляче, показуючи пальчиком на його блакитні очі. Та такі прикрощі трапляються, так би мовити, з любови, що вже казати про випадки, коли дітлахи сердяться. Пісок одне одному в обличчя сиплять, машинкою б’ють, кусаються... Просто малюк ще в полоні власних почуттів (а нам, батькам, наступне завдання – навчити його керувати емоціями).

2. Малюк реактивний, або «Не біжи, там машини!». Дитина впевнено керує власним тілом – ну, принаймні, вона так думає. І тому нічого не боїться! Швидкості збільшуються, відстані зменшуються. Маля бігає, стрибає і їздить, його енергії немає меж. А от мамине хвилювання межі має, і під час прогулянки в мами кілька разів вистрибує серце. Собацюри з великими зубами здаються малюкові добрими велетнями, перехід (точніше, перебігання) дороги – захопливою подією, чужі дяді – благодійниками, що роздають смаколики і усмішки. Значить, головне ви вже дали – в дитини гарно сформувалася базова довіра до світу. Але тепер подбайте про те, щоби малюк навчився розрізняти потенційні небезпеки.

3. Завзятий дослідник, або «Це ж камінці, їх не їдять!». Природна цікавість дитини не знає наших дорослів забобонів. Хто з нас не встромляв у розетку цвяхи? Не стрибав з гойдалки на повному ходу? Не куштував пісок? Не сходив із високого парапету просто вниз, у прірву? Наші матері згадують ці епізоди, і волосся на їхніх головах стає дибки. А ми, якщо і пам’ятаємо їх, то як веселий і корисний досвід. Настав час нам розплатитися за свою безтурботність – турботою про власного малюка.

4. Старанна дитина, або «Це ж моя нова сукня! Була...». Пам’ятаєте, яка чудова спідничка для ляльки вийшла з тієї маминої сукні? І чого це мама тоді так зажурилася?.. Кравчині, теслі, маляри, художники, кухарі, майстри з ремонту техніки – ким тільки не стає дитина! Ваша сумлінна господинька помила підлогу біленькою кофтинкою? Чи може ваш малий, але вже дуже діловитий підприємець виміняв свій новенький самокат на коробку старих запчастин-залізяк? Не гнівайтеся: це ж перші серйозні спроби віднайти себе. Придивіться, допоможіть, скоригуйте, і буде всім щастя.

5. Окрема особистість, або «сам, по-своєму, навпаки». Хочу взути босоніжки, а не кедики. Хочу спочатку малину, а потім вже кашу. Хочу їсти супчик сам і тримати ложку саме так. Хочу сам розчесатися, одягнути штанці, перейти дорогу... Це досить виснажливо для батьків, адже майже все доводиться переробляти, поправляти, та ще й будь-яке втручання може закінчитися глибокою образою і плачем. Якщо ситуація не критична – хай собі робить, як знає, адже це виховує самостійність і самоповагу, а ще береже мамині нерви.

6. Випробовування меж, або «А якщо зробити ось так?». Ще вчора маля було цілком залежним від вас, і ваша присутність була для нього найбільшим благом. А сьогодні він відвертається, коли ви його кличете на вулиці, біжить у протилежний бік; ви просите його не стрибати з гірки, а він стрибає, ви забороняєте йому солодке, а він краде цукерки з шафки на кухні, поки ви відчиняєте двері татові. І навіть не тому, що дуже хочеться, а щоби дізнатися – а що мама скаже цього разу? Часті істерики, сльози, образи. І нічого тут не вдієш, це необхідний етап розвитку, який треба пережити – і вам, і маляті.

Як витримати дошкільнят та школяриків, читайте у нашій наступній статті.

 

Перейти до головної сторінки блогу

 

Потрібна няня? Ми допоможемо Вам у пошуках.

0 Коментарі