Як і за що правильно хвалити дитину

Дитину треба хвалити. Хвалити за успіхи, хвалити у разі невдачі – за спробу, хвалити авансом, хвалити і захоплюватися. Так, кажуть фахівці, ми сформуємо високу самооцінку і впевненість у власних силах. Але в кожної медалі є свій зворотній бік, і що добре в теорії, не завжди так само добре виходить на практиці. Такий чудодійний засіб, як похвалу, треба використовувати мудро, інакше можна передати куті меду. Як хвалити так, щоби це принесло лише користь? Ми зібрали для вас дієві і, що дуже важливо, прості поради – не від експертів, ні. Від таких самих мам, як і ви.

Хваліть в 10 разів частіше, ніж сваріть. Спочатку це може здатися нереальним. В 10 разів частіше? А чи не забагато? Та й за що хвалити, як він то квітку переверне, то чай розіллє, то взутим по всій кімнаті пройдеться? Та пам’ятайте, що негативи відразу впадають в око, тому здається, що їх більше. Спробуйте знайти хороше: чому перевернув квітку? Бо тягнувся по малюнок, який намалював для мами – хіба ж це не мило? Чай розлив, бо емоційно щось розповідав, махав руками (вміє демонструвати емоції – це ж добре!). Взуття забув скинути, бо біг до свого нового конструктора (а може у вас росте майбутній інженер чи архітектор?). Нагадуйте про норми поведінки, але пам’ятайте, що дитина взагалі значно легше переймається новим і забуває про все на світі. Хваліть за дослідницькі поривання, за нетерплячість, за поспіх – адже малюк поспішає вивчати світ.

Хваліть за зусилля, а не за результат. Постарайтеся зробити так, щоб самооцінка дитини не залежала від результату її дій. Зараз вийшло поїсти так, щоб і стіл, і одяг були чистими. А якщо наступного разу у мене капне суп, мене вже не любитимуть? Діти сприймають все дуже буквально і роблять висновки, які можуть дуже відрізнятися від того, що ви мали на увазі. Акцентуйте увагу на спробах зробити краще, ніж раніше, на тому, як малюк серйозно старається, а не на тому, вийшло чи не вийшло.

Коментуйте частіше, ніж власне хваліть. Похвала зовсім не обов’язково має бути у формі «ой, який ти молодець» або «моя ж ти розумничка». Якщо ви між іншим скажете: «О, ти вже дочитуєш книжку! Ну як, цікаво?», дитина, безперечно, відчує, що ви її хвалите. Але також: 1) зрозуміє, що ви помічаєте, що вона робить; 2) порадіє, що ви цікавитеся. Суцільні плюси, і жодного розбещення!

Уникайте порівнянь. У деяких батьків є така формула похвали: «О, ти вже їздиш на велосипеді майже як твій старший брат!». Що тут поганого, щоб рівнятися на старшого брата, спитаєте ви? Загалом нічого, але малюк і без порівнянь має бути впевненим, що його цінують як такого. Порівнюйте дитину хіба що з нею вчорашньою: «О, ти сьогодні вже їдеш краще, ніж вчора!».

Побільше конкретики. Загальні фрази-компліменти («ти наша красуня», «який ти молодець», тощо) принесуть більше шкоди, ніж користі, якщо вони будуть головним інструментом похвали. Краще звертати увагу дитини на її досягнення, коли вона доклала певних зусиль – це дуже мотивує на подальші звершення. А от якщо хвалити дитину виключно за те, що дано їй природою (силу, розум, красу), це може зробити малюка егоїстичним та залежним від оцінки оточення.

Не роздавайте оцінок. Навішування ярликів – і хороших, і поганих – невдячна річ. Якщо ви всім знайомим представляєте дитину так: «А це наша Тетянка, наша відмінничка!», дитина несвідомо почне асоціювати себе саме з цією роллю – роллю «відміннички». А що буде, коли навчання перестане бути таким легким? А як щодо особистости самої дитини, а не її ролі?

Дивіться в очі. Говоріть так, щоби ваші очі були приблизно на одному рівні – так ваші слова звучатимуть переконливо і досить інтимно. Дитина сприйме похвалу не як спосіб маніпулювання (навіть якщо це деякою мірою так і є), а як нагадування про те, як сильно ви її любите.

Говоріть зрозумілою мовою. Прості речення, зрозумілі слова, захоплені інтонації. Іноді одного вигука достатньо, щоб малюк зрозумів, що ви схвалюєте його дії.

Будьте щирими. Діти дуже довірливі, але і дуже спостережливі. Вони легко повірять в те, що хочуть вірити, але образяться, якщо відчують фальш. Зберегти баланс між «мало» і «часто», між мотивуючим «авансом» і правдивою «констатацією» – ось наше завдання.

 

Перейти до головної сторінки блогу

 

Потрібна няня? Ми допоможемо Вам у пошуках.

0 Коментарі